Грюнвальдська битва — складова частина історії багатьох європейських держав, в тому числі — України. Одна із найбільших битв доби середньовіччя відбулася 15 липня 1410 року. У ній брали участь десятки тисяч воїнів. З одного боку — військо держави Тевтонського Ордену (16000–27000), яке очолив Великий магістр Ульріх фон Юнгінген, з іншого — союзників, Королівства Польського на чолі з королем Ягайлом та Великого князівства Литовського, руського і Жемайтіського на чолі з великим князем Вітовтом (разом 32000–39000). Поразка у битві під Грюнвальдом підірвала могутність орденської держави.
У ті далекі часи значна частина українських земель входила до складу цих двох держав, кордон між якими проходив приблизно по Південному Бугу. Отож на полі битви у королівському війську можна було побачити стяги з гербами руських земель — Галицької та Львівської, Подільської (їх було три), Перемишльської, Холмської. Власну хоругву виставив племінник короля — князь Сигізмунд Корибутович, який мав володіння на землях Волині.
У складі литовського війська були хоругви з Волині, Київщини та Чернігівщини. Під кожним стягом йшли в бій сотні воїнів, які вирушили воювати «панів пруських» з берегів
